Alt Text!
Київська Академічна Майстерня Театрального Мистецтва
Alt Text!
м. Київ. вул. Ярославів Вал 14-б

«Бережіть воду... пийте пиво»!

28 Березня 2019

Таке мудре гасло надихало мене в німецьких містах, куди доля привела у справах театральних

П’янке мистецтво театру сьогодні широко реформується організаційно, і в цьому процесі багато піни, яку так просто як з келиха не здути. Не кажучи вже про ті випадки коли піна заповнює весь келих.

25 років Френк Касторф очолював Берлінський народний театр «Фольксбюне». Перевибори керівника за вимогами контрактної системи цього театру не торкалися і формула:»закон однаковий для всіх», підтверджувалася цим винятком — бо не всі однакові. Він театр підняв і став з ним неподільною мистецькою єдністю. Рік тому сталося щось (версій багато), і на розірвання контракту зі своїм лідером актори відповіли страйком.

Саме на цей час припало завершення роботи майстра над шестигодинною постановкою «Фауста» Гете. Відгуки щасливчиків, які встигли подивитися це масштабне дійство вартістю у кілька мільйонів євро, одностайно схвальні. Але прем’єру... знято з репертуару. З часом пристрасті затихли, і однією з перших постановок «Фольксбюне» без Ф.Касторфа «Євангеліє від Матвія» здійснив Кей Фогес. Фрау, яка подавала програмки до вистави, з сумом сповістила про те, що театром керує нині не режисер, а інтендант, і зі співчуттям запросила до зали, в якій глядачів зібралося значно менше, ніж місць. Та й до фіналу добули не всі...

Декларація постановника: «Театр — храм для тих, хто сумнівається» візуалізується картинами «пристрастей Христових». Щоправда, розуміння цього приходить не одразу. Сцена — карусель демонструє різні місця дії: лікарня, лісова галявина з вагончиком-сосисочною, нічний бар... Розуміння того, що кожна людина несе свій хрест, візуалізується в кожній сцені, і неочікувано для персонажів гріхи та їх спокута не мають логічного зв’язку і, вочевидь, не збігаються в масштабах.

В апогеї кожної сцени постає питання: для чого ми народжуємося? Прологом до спектаклю слугує трансляція пологів, які екстрено приймає молодий батько. Море крові, страшна дитинка, розгризання пуповини — і все це з лякаючими фізіологічними подробицями. Та стрес виявляється корисним, оскільки на екрані були кадри з курсу підготовки молодих батьків. Так реалізується ще одна декларація режисера — візуалізація структур оповідання. «Дискусія про фальшиві новини в усіх на вустах. Як ми можемо навчитися відрізняти, бачити і розуміти, де правда, а де її імітація. Як ми можемо набути медіаграмотності в той час, коли навала тексту і зображень стала масштабною, як ніколи раніше».

Паралельно з сценічною дією знімається відеофільм. «Візуалізація виробництва зображення на сцені — це також бесіда про небезпеку полеміки і знання риторики, яка стоїть за нею: які образи влади? які образи знання? Я хочу бути стимулятором, який примушує глядачів виробляти власні історії», — проголошує К.Фогес.

Пристати до думки, що вистава демонструє «атеїстичне поклоніння», заважають надмірна жорстокість, натуралістичність не так страждань, як «побиттів», роздягання заради роздягань і ще купа модно-банальних режисерських прийомів.

За спостереженнями психологів, велика кількість людей, яким захотілося пити, спочатку уявляють піну чи то пивну, чи то від шампанського, а потім вже усвідомлюють смак напою. Можливо, щасливіші ті, хто вибирає просто чисту воду.

«Фауст» (від компанії Messeund Veranstaltungs GmbH) у Франкфурті-на-Одері поставлено за попереднім текстом «Урфауст», від якого Гете дистанціювався, називаючи його занадто заплутаним рукописом. У ньому Фауст вчений, якого відчай у пошуках сенсу та істини виводить за межі розуму. У виставі він занурюється у спогади в таємничому барі і особисто зустрічається з дияволом. Сцени парі та угоди з Мефісто нема, але режисер Тіль Еше позначає тему ставки — позбавлення особистої вільної волі. Фауст і Гретхен зустрічаються «випадково» на вулиці і так само під час бійки Фауста з її братом його «випадково» вбиває Гретхен.

Усі персонажі вистави в барі не просто п’ють пиво, а ще й вдягають на руку якийсь манжет, з’єднаний з чорним кубом на шинквасі. Тоді їхнє існування стає ритмізованим, атмосфера вистави набуває якоїсь математичності. Саме математичні науки найтісніше пов’язані з магією, оскільки всі природні сили в нашому світі залежать від числа: всі явища мають коріння в числі, а от «почуття — це ім’я, звук і дим», — зауважує постановник у програмці.

У місті прекрасний театрально-концертний зал. Його утримання покривається прокатом мюзиклів, вистав знаних у Німеччині театрів. Два місцевих театри напів-аматорські, обов’язково з дитячими гуртками. Саме показ їхніх вистав у великій залі виховують зацікавленість батьків і дітей сценічним мистецтвом. Від міста вони отримують приміщення і фінансову допомогу на їх утримання. Самі артисти-аматори з радістю витрачаються на постановчі потреби. Зате живуть творчістю і мають майже сімейні стосунки, принаймні після вистав і актори, і глядачі церемонно їдять суп з гарячим хлібом. Для прикордонного маленького містечка сімейні цінності вагома складова безпечності існування.

ОПЕРА ВІНЧЕНЦО БЕЛЛІНІ «ПУРІТАНИ» В ОПЕРНОМУ ТЕАТРІ ФРАНКФУРТА-НА-МАЙНІ ЧУДОВИЙ ПРИКЛАД СУЧАСНОГО РЕЖИСЕРСЬКОГО ПІДХОДУ ДО ЦЬОГО ЗАМУЛЕНОГО ТРАДИЦІЯМИ ЖАНРУ / ФОТО НАДАНО ОПЕРНИМ ТЕАТРОМ ФРАНКФУРТА-НА-МАЙНІ

Опера Вінченцо Белліні «Пурітани» в Оперному театрі Франкфурта-на-Майні чудовий приклад сучасного режисерського підходу до цього замуленого традиціями жанру. Здавалося б, перекладання на музику і спів побутових ситуацій диктують високу міру сценічної умовності. Проте картонні келихи, мальовані пейзажі, клеєні бороди, смішні перуки тривалий час намагалися переконати глядача у достовірності подій.

У цій опері, так само як Офелія в «Гамлеті» Шекспіра або Лючія ді Ламмермур в однойменній опері італійського композитора Гаетано Доніцетті, героїня Ельвіра (Бренда Рі) божеволіє від кохання. Ця сцена демонструє драматичний діапазон оперної співачки. Сьогодні масштабність свого обдарування в цьому оперному шедеврі демонструють Анна Нетребко, Анжела Георгіу, Наталі Дессей...

Для українських поціновувачів опери абсолютно справедливо неперевершеною виконавицею ролі Лючії де Ламмермур і сцени втрати її зв’язку з дійсністю від кохання залишається Євгенія Мірошниченко.

Склад виконавців теж долає всі умовності: Брен Рай, Сузанна Маркова, Юрій Самойлов, Кіхван Сім, Кеслей Лаурітано грають пуритан — послідовників кальвінізму в XVI—XVII столітті в Англії, що вимагали очистити англіканську церкву від старих католицьких обрядів.

Сценограф Йоханнес Лейакер відтворює півколо Колізея, яке замикається глядацькою залою. Численний хор чудово розміщується на кількох рівнях, солісти на сцені читаються воїнами ідеалів на ристалищі. Можливості для мізансценування великі й використовуються режисером Вінсентом Вусардом талановито.

Лише на фінал усі співаки сходяться на сцені, і ця картина вражає монументальністю. Світло вічності падає на них крізь античний Колізей. Диригент-постановник Тіто Чечеріні тактовно веде слухача до усвідомлення природності високих почуттів.

Пластика виконавців цілком сучасна, але в екстремальні моменти стає показно-романтичною: в ній на час аплодисментів застигають актори. Стиль часів створення опери органічно зливається з сучасною пластикою, а на їхньому зіставленні висвітлюється природа почуттів у різних епохах. І так приємно усвідомлювати, що божеволіти від кохання є можливість в усі часи і у кожного.

Театр аналізує, діагностує і прогнозує дійсність. Дослуховуючись до нього, можна багато дізнатися про неочевидні мотиви різних процесів. Дослідження доводить, що у містах, селах саме кількість мистецьких гуртків, спільнот, громад найбільше впливає на економічні показники життя.

Німецький театр сьогодні демонструє особливу прихильність до чистих джерел театральної класики.

Для доброго пива потрібна хороша вода.


Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України


Посилання на статтю

Наші партнери