Alt Text!
Київська Академічна Майстерня Театрального Мистецтва
Alt Text!
м. Київ. вул. Ярославів Вал 14-б

Дебютна роль... Ади Роговцевої

29 Квітня 2014


У майстерні «Сузір’я» показали документальну виставу «Свідоцтво про життя»

В основу постановки покладено книгу спогадів видатної акторки Ади Миколаївни Роговцевої. На сцені нічого зайвого — шкільна дошка, кілька стільців, збоку встановлено кіноекран, і відразу ж бачимо близьких за духом колег — чудову сімку: Лариса Руснак (Театр ім. І. Франка), Ольга Атанасова, Анастасія Кирєєва, Андрій Мостренко, Світлана Орличенко, Леся Самаєва (Театр драми та комедії на лівому березі Дніпра) та Олексій Скляренко, що долучився до них. У руках акторів текст п’єси, викроєної з книги спогадів. Щось вони знають напам’ять, щось грають прямо з аркуша, демонструючи віртуозну техніку, відразу ж входячи в роль, схоплюючи потрібні інтонації, виконуючи соло або делікатно поступаючись місцем партнерові. Розповідь — від першої особи, але ведуть її всі актори по черзі. Ця незавершена форма напівчитання і напіввистави (режисер Катерина Степанкова), мабуть, краще, що можна було б вигадати постановникові. Рідко можна побачити насправді схвильованих акторів без масок. Без анінайменшої можливості сфальшувати. І, здається, інакше і не виголосиш текст, написаний Адою Роговцевою, як довгий монолог про час і про себе.
У виставі (на відміну від від книги «Свідоцтво про життя») залишено лише «мелодію», а «варіації» винесені за дужки. Актори на дошці крейдою пишуть дати, імена, ніби залишаючи карби на пам’ять. Дуже швидко прямокутник вкриється химерним плетивом з декількох шарів — кожна нова подія витісняє попередню. Однак, як і в житті, всьому знаходиться місце.
Дитинство, війна, окупація. Перші спогади про батьків, про братів, про світ довкола... У струнку хронологічну послідовність вплітаються коментарі автора, що знає більше про подальші долі героїв. У виставі все бездоганно дозовано: сумне і світле, страшне й комічне! Важкий військовий побут, післявоєнна розруха, понівечені долі близьких. І поруч, впритул, чудові замальовки з життя комуналки, написані смачно, по-зощенковськи точно передані голоси колоритних сусідів. З часом виникають нові теми — театр, кохання, діти... Круговерть ролей і обличь.
Час від часу спалахує кіноекран — і ось героїню  Роговцевої ведуть на розстріл у  фільмі «Салют, Маріє!», а ось акторка мчить пірсом за коханим Башкірцевим (Кирилом Лавровим) у «Приборканні вогню». І знову вимальовується чудова річ — поряд з метрами Театру російської драми ім. Лесі Українки Михайлом Романовим та Віктором Халатовим, видатним режисером Йосипом Хейфіцем та багатьма іншими, нині вже іконами ХХ століття, раптом воскресають у змістовних етюдах люди залаштунків. У Ади Миколаївни  стійкий імунітет до зоряної хвороби, а, як наслідок, співчутлива увага до всіх і всього довкола.
Мабуть, найцінніше у виставі — демонстрація того, як театр уміє, хай на короткі миті, повертати з небуття тих, хто дорожчий за всіх! Біль від втрати чоловіка Костянтина Степанкова і сина Кості тут проривається у вірші, пісні, слайдах родинної хроніки, короткому уривку з телепередачі, де мати й син співають українську пісню...
У фіналі до глядачів вийшла Ада Миколаївна, що дебютує цього вечора як автор вистави. Вона не грала, а просто говорила і була простою і великою, близькою і загадковою, дотепною і гранично щирою!

Наші партнери

Термінове оголошення:

Шановні глядачі! Повідомляємо, що вистава "Крюня" 30 і 31 березня та 21 квітня відміняється в зв'язку по стану здоров'я актора. Перепрошуємо за незручності!