Alt Text!
Київська Академічна Майстерня Театрального Мистецтва
Alt Text!
м. Київ. вул. Ярославів Вал 14-б

100 років Новому

18 Листопада 2021

Враження про постановки Познанського театру


Познань - одне з трьох найбільших міст у Польщі. Центральна площа Ринок - не поступається красою знаменитому краківському аналогу, та й ще більша за розміром.


Міський транспорт - трамвай. Це вагон довжиною у три давні вагони, ніби змія мчить все ж тими коліями з давнини і звичайно тими, що додалися за роки, розбудови міста. Трамваї тримають бадьорий діловий ритм у Познані.

До гармонії існування в ньому додають різноманітні колективні форми відпочинку людей різного віку.


Цілком випадково ми зустрілися з групою літніх людей в театрі, а у неділю побачили їх у черзі… до танцювального вечора.


Вистава-рецитал "Не про кохання" на Новій сцені Нового познанського театру з пісень зірок польської естради 1980- 1990-х у виконанні Юлії Рибаковської завершилась кількаразовим виконанням усім залом пісні Марилі Родович "Нєх жиє баль".


В центрі сцени маленька естрада, праворуч манекен чоловіка з магазину спортивного одягу, ліворуч кімнатка героїні.


Шампанське закоханості, гірке вино розчарування, солоні сльози розставання і розшматування манекена на частки тіла майже руйнують жінку, але щось дає їй сподівання і силу жити.


З крику болю народжується колискова. Місце манекена займає лялька - пупс. Усвідомлення життя як свята тріумфує - "Хай живе бал!"


Серед глядачів вистави "Марія" за п’єсою С. Стівенса на малій сцені було багато компанії, середнього віку. Організаторів відвідування помітно не було, на відміну від компаній літніх людей. Складалося враження, що пари з тривалим стажем сімейного життя обирають театр для координації поглядів на певні соціальні процеси, якими обмінюються після переглянутого в кафе чи ресторанах.


В центрі маленьких історій-лоскутків різних людей з однією спільною проблемою – самотність. Біля кіоску, який розмістився у будинку на колесах, Марія для своїх відвідувачів стає уважною онукою, доброю дочкою, привабливою нареченою. Про свою вагітність вона дізнається від гінеколога, який розпізнав її раніше за неї. Мамі героїні про це ж саме наснився віщий сон, побачений перед відходом з життя.


Народження дитини змінює обставити життя героїні, яка тепер спілкується вже з широким колом клієнтів телефоном. Лоскутна ковдра з індивідуальних історій розростається і зігріває співчуттям, дорослою мудрістю молодої людини, яка навчилася чути старших.


За час довготривалої реставрації приміщення театру-пам'ятника архітектури стилю арт-нуво, з'явилася Мала - Третя сцена.


Розташовані буквою "П" три сектори створюють ситуацію природного споглядання за реакцією глядачів, яку викликає сценічна дія. Місце перебування героїні вистави «Порно» за А. Віскі позначають три майданчики допитів і грати в центрі. Тільки на початку вона використовує їх як рури для стриптизу. Актриса Е. Лукашевська животом демонструє йогівські горизонтальні і вертикальні хвилі, коловорот і раптом за допомогою рук "виліплює" з живота дитяче обличчя, озвучує рухи "ротика", і знов виходить на танок живота. Він, до речі, з'явився з вправ для вагітних і не так давно став високо оплачувальним мистецтвом. Врешті, стриптизерку арештовують і намагаються засудити за сексуальні домагання до відвідувачів і вже в камері високо над головою вона побачить червоне коло. З нього кожного разу, як на допитах йтиметься про втрату дитини до її народження в наслідок роботи стриптизеркою, летітимуть м’які іграшки.


Вони заповнюють камеру, залишивши лише голову героїні, яка стоячи на колінах, шукає очима співчуття глядачів, прагне відповіді чи покара втратою дитини не є злочином? На цій виставі більшість глядачів складала молодь – старші ліцеїсти. Розуміння адресної роботи з глядачем остаточно закріпилося. Такий підхід створює опору для того дорогоцінного спілкування, якого так не вистачає сьогодні.


У фойє основної сцени Нового театру Познані горельєф із зображенням геніального актора Тадеуша Ломницького у ролі шута в п'єсі В.Шекспіра "Король Лір". Кияни бачили його у моновиставі "Остання стрічка Креппа" за С. Беккетом. Незабутні пристрасність, самовіддача актора, вражаючий формат натхнення. Він помер на сцені, промовивши останні слова своєї ролі: «А я ляжу спати опівдні».


Служителі театру вважають такий відхід із життя великою честю.


На двох побачених виставах "Елвіс" за фантазіями режисера М. Сегочинського та "Червоні ночі" була переважно студентська молодь. Навряд чи Елвіс Преслі був їх кумиром та йдеться не про його музичний дар. У виставі чоловіки або в іпостасі Елвіса, або його добровільні двійники. Хтось від нього божеволіє, хтось хоче використати. Навіть пропонують пристрелити президента США Ніксона під час їх зустрічі.


Жінки, наркотики, гроші - випробування умасштаблені популярністю, стають важливими іспитом для людини, хай як обдарованої.


Хотіти стати знаменитим природно для людей, які вступають у життя, але питання в тому, що вони здатні для цього зробити, якими жертвами дається будь-який успіх, як це – керувати світом і не стати керованим їм.


Вистава "Червоні носи" режисера Я. Клати за п’єсою П. Барнеса про потребу людини у грі, в ігровому спілкуванні, в рольовому існуванні - в усьому тому, на що наклала обмеження епідемія.


Життя без гри - смерть для театру. І тоді актори надягають клоунські червоні наносники-шари і починають бавитися. Як рекомендував Б. Шоу «Скопати пласт скорботи, щоб здобути воду радості».


Половина артистів стає конкурсною комісією, друга - демонструє здатності аби у конкурсі перемогти. Потім вони міняються ролями.


Звичайно виникає купа образ - чи то зіграних, чи то прийнятих і повернених з надлишком, конфлікт набуває небезпечної гостроти і раптом знімається спільним глумливим танком. Актори демонструють як подолати в собі кволу людину.


Проста мораль - не можеш подолати ворога, переграй його. «Не той козак, що подолав, а той козак, що вивернувся» - пригадалась українська мудрість на цій суто польській виставі.


Театр завжди має бути новим, він і є таким, бо немає двох однакових вистав, хоча б і грали їх поспіль і без перерви.


Бути новим не просто, але захоплююче, так само як бути «захоплююче молодим».


Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України.


100 років Новому

Наші партнери

Термінове оголошення:

Шановні глядачі! У зв'язку з введенням воєнного стану у країні театр не працює! Бережіть себе та близьких. Тримаймося.